Здорове фізичне навантаження необхідне для підтримки організму, проте нам часто не вистачає сили волі і мотивації аби піднятись з дивана для тренування. Але вчені, здається, зможуть нам допомогти.

Як нещодавно з’ясувалось, певні кишкові бактерії змушують мишей більше тренуватись і дослідники ідентифікують хімічні речовини з цих бактерій, які створюють сигнал винагороди для мозку за пробіжку.

Дослідницька група виявила специфічні мікробні молекули, які стимулюють бажання гризунів бігати — і продовжувати бігати. Розкривши, як саме ці молекули спілкуються з мозком, ця група створила основу для з’ясування того, чи допомагають подібні сигнали підтримувати активність людей. Ця робота в котре підтверджує наскільки важливим є мікробіом. Вчені що розробляють пробіотики вже ретельно придивляються до результатів досліджень.

Щоб з’ясувати, чому одні люди люблять займатися спортом, а інші – ні, мікробіолог Пенсільванського університету Крістоф Таїсс досліджував мишей, які мали багато генетичних і поведінкових варіацій. Його команда виявила більш ніж п’ятикратну різницю в тому, як далеко миші пробігали на колесах у своїх клітках — деякі подолали понад 30 кілометрів за 48 годин, тоді як інші рідко рухалися на своїх колесах. Активні та ліниві мишу не мали різниці в результатах обстеження. Проте, вчені помітили що підчас лікування антибіотиками активні мишу ставали більш повільними. Як з’ясувалось, лікування антибіотиками вплинуло мозок на раніше активних мишей, активність певних генів знизилась, знизився рівень дофаміну – нейромедатора що дає відчуття задоволення після тривалих фізичних вправ.

Ще команда виявила, що ліниві миші стають активнішими при отриманні кишкових бактерій від активних мишей. Ці бактерії посилають сигнал, що сповільнює розпад дофаміну, таким чином нейромедіатор накопичується у відповідних «центрах винагороди» мозку. Команда дослідників встановила, що сигнал, що підвищує рівень дофаміну, досягає мозку через нерви в хребті. Стимулюючи ці нерви, команда змогла надіслати цю команду про вправи навіть мишам, у яких відсутні кишкові бактерії. У лабораторії Таїсс і його колеги виділили ці спинномозкові нерви та піддали їх впливу підгруп кишкових бактерій, а також речовин, які виробляють мікроби. Коли вони дали один набір цих молекул мишам, чиї кишкові мікроби були знищені антибіотиками, рівень дофаміну в мозку тварин різко підвищився під час фізичних вправ. Коли іншу бактерію наділили генами для утворення таких молекул і дали вільним від мікробів мишам, миші знову отримали дофаміновий стимул.

Дослідники відзначають, що структура м’язів і біохімія гризунів відрізняються від людських, як і моделі їх активності. А гризуни не приймають новорічних обіцянок.

За матеріалами: Science.org